Є стaрa індіaнськa прикaзкa, яку викoристoвують мaркeтoлoги всьoгo світу: “Кoбилa здoxлa – злізaй”. Здавалося б, все ясно, але …1. Ми вмовляємо себе, що є ще надія.2. Ми б’ємо здохлу коняку сильніше.3.
Ми говоримо: “Ми завжди так скакали”.4. Ми організовуємо захід щодо пожвавлення здохлих коней.5. Ми пояснюємо собі, що наш здохлий кінь набагато краще, швидше і дешевше.6. Ми сидимо біля коня і вмовляємо його не бути здохлим.7.
Ми купуємо засоби, які допомагають швидше скакати на здохлих конях.8. Ми змінюємо критерії розпізнавання дохлих коней.9. Ми стягуємо дохлих коней разом, в надії, що разом вони будуть скакати швидше.10. Ми наймаємо фахівців з мертвим коням.
І т.д. і т.п.Так все б нічого, але суть то одна і вона не змінюється: Кобила здохла – злізай!До чого це я? До того, що якщо ми дійсно хочемо розвиватися європейським шляхом розвитку, одного безвізу мало. Безвіз – це те, що нам дали звідти. У вигляді серйозного авансу нашій влади.Як допомагають їй ще з МВФ-ськими кредитами (поворотними, до речі), донорськими безповоротними грошима або санкціями, що накладаються на Росію в збиток своїм експортерам.
У надії, що ми на ділі, а не на словах відмовимося від совкового минулого і вийдемо зі своєю наїждженої колії на європейський автобан! Але для цього потрібно відмовлятися від здохлих коней!Для початку потрібно зрозуміти, що державний президентсько-парламентський устрій є непрацюючим інструментом і реформи потрібно починати звідси! А не вибудовувати дві паралельні вертикалі влади з дерибаном зон впливу. І починати позбуватися від здохлих коней.Одним з яких є прокуратура, саме грізне силове відомство, кийок якого жоден з наших президентів не хотів випускати зі своїх рук. Але яке при цьому займається чим завгодно, замість своїх технічних функцій.Але ми нікуди не втечемо від радянського минулого, поки не приберемо силовиків з економіки! Добровільно вони не підуть. Це і сам по собі прибутковий бізнес.
Ну і політичний інструмент впливу, а політика у всіх країнах колишнього совка – найвигідніший бізнес.Якщо хочемо реальних реформ, потрібна хірургія. Потрібні не слова, а зрозумілі всім дії. Наприклад, ліквідація прокуратури як окремого держінституту.Як влаштований інститут прокуратури в інших країнах?Є чотири групи країн, що відрізняються одна від одної місцем прокуратури в системі державних органів. Прокуратура як самостійна система (підзвітна парламенту або главі держави) виділена тільки в пострадянських країнах (крім країн Балтії), а також в деяких країнах Південно-Східної Азії (Китай, В’єтнам, КНДР та ін.), І в декількох авторитарних держав типу Куби.
І скрізь її функція – загальний нагляд за законністю.Які є ще три варіанти, що відрізняються від звичного нашого?1. Країни, де прокуратура входить до складу Мін’юсту. Хоча при цьому відноситься до органів правосуддя і діяти при судах. В такому випадку прокурори можуть навіть належати до суддівського корпусу.
До таких країн належить Франція, Бельгія, Нідерланди, Данія, Ізраїль, Японія, Естонія, Польща, США та ін.Наприклад в США служба в прокуратурі називається атторнейською службою, а прокурори – атторнеями. Головний їх обов’язок – представляти інтереси уряду в судах і забезпечувати виконання законів. Тільки в деяких штатах вони здійснюють кримінальне переслідування. Атторнеї на місцевому рівні обираються населенням, і цивільні справи знаходяться не сфери їх діяльності.У Франції, де все прокурори призначаються і усуваються з посади президентом, прокуратура входить до складу Мін’юсту, і попереднє слідство здійснюють слідчі судді – магістри судового рангу.У Данії, наприклад, прокуратура підпорядкована міністру юстиції, який і призначає відповідно до кваліфікації прокурорів і суддів.
При цьому прокуратура займається підтриманням державного обвинувачення в суді, але в її діяльність не входить нагляд за управлінськими і владними структурами.2. Країни, де прокуратура повністю у складі судової системи і знаходиться в судах (або користується в рамках судової влади адміністративної автономією). До таких країн належить, наприклад, Іспанія, Болгарія, Латвія та ін.3. Країни, де інституту прокуратури немає.
Наприклад Великобританія. У ній Генеральний атторней очолює адвокатський корпус, представники якого і виступають в необхідних випадках на судових процесах як обвинувачі. У разі особливо важливих кримінальних справ звинувачення підтримує спеціальна посадова особа – директор публічних переслідувань.Зрозуміло, що у нас будь-які зміни, якщо їх навіть колись захочуть рішуче провести, зажадають серйозної імплементації, яка до того ж буде, як і все нове, всіляко саботуватися і вихолощуватися для збереження інструментів впливу і заробляння.Але якщо цього (і багато чого ще, звичайно) не зробити, то відірватися від минулого країна не зможе навіть з безвізом в Європу. Точніше зможуть окремі її представники.
Поодинці і сім’ями.Вже мільйони представників. Найактивніші і діяльні. Треба міняти устрій України, крок за кроком, починаючи з окремих, зрозумілих і пояснених громадянам ходів.А як сьогодні можна пояснити, що в Україні 27 прокурорів на 100 тисяч населення, а в Німеччині 5!При цьому ніде в Європі їх не більше 10. Тільки в Росії – 32! (На 2017 рік, до речі, бюджетне фінансування прокуратури у нас становить рекордні 5 з гаком млрд.
грн, при цьому кількість співробітників обіцяють до кінця року серйозно знизити).І, незважаючи на гучну декомунізацію і антиросійську риторику, до кого ми ближче? Навіть якщо поголовно одягнути всіх у вишиванки? Президент може скільки завгодно тролити Росію віршами Лермонтова про “мундири блакитні” і говорити їй “прощай”, але при цьому, як це часто з нами усіма буває, – попрощатися і не йти!Тому що піти – це означає проводити дерегуляцію, спрощувати адміністрування, покращувати інвест-клімат, зменшувати кількість і роль держави в країні і прибирати силовиків від економіки. І кожен день робити поступові, але невблаганні кроки в цьому напрямку.А місце інституту прокуратури в державній системі (яку саму треба приводити до європейських стандартів – парламент / прем’єр-міністр), в поєднанні з ефективністю роботи цього інституту – просто лакмусовий папірець всіх інших реформ. Але треба вибирати – або силові кийки в руках влади або ефективний державний менеджмент.А вибирати, до речі, повинні ми – виборці. А якщо нам пофіг, то і не скаржитися потім в разі чого.Приклад прокуратури навів просто, щоб було зрозуміло – є непорушним, це не означає правильно! І це не означає, що ефективно.