Нідeрлaндeць Мaйкл Xoндeрс пoбудувaв в Укрaїні тeплиці зa сучасними технологіями, але нарікає на бюрократію та погані умови для іноземних інвесторів.Щодня у величезних теплицях у Буську збирають тридцять тисяч кущиків салату. Цілий рік тут підтримують температуру 25 градусів, а комп’ютерна програма вирішує, коли на саджанці потрібно світити сонцю, коли – падати дощу, регулює вміст мікроелементів у воді. Це теплиці компанії «Галіція Ґрінері», яку заснував нідерландець Майкл Хондерс.Овочівництво – сімейний бізнес Хондерсів. Майкл із дитинства переймав батькову справу, в університеті вивчав адміністрування агробізнесу, а коли довчився, вирішив заснувати власний проект.

П’ять років тому з командою нідерландських фермерів він вирушив до Казахстану, Грузії та України, щоб вирощувати овочі за сучасними технологіями. «Кожен може працювати в розвинених країнах. Справжній виклик – це змінити свій спосіб мислення і створити аграрний бізнес у зовсім незвичних умовах. Ми знали, що їдемо до країни з нерозвиненою економікою. Але важливо, що ми вирощуємо їжу.

Хоч би що сталося, люди завжди хотітимуть їсти», – пояснює своє рішення Хондерс.Батавія, лолло, росса, ромен, фрізе, рукола – це не повний перелік видів салату, які тут вирощують. Шлях рослини від пророщеної насінини до прилавку триває три тижні; за цей час її тричі пересаджують. Басейни допомагають зекономити, адже вода не поглинається ґрунтом, а спеціальні мікроелементи не дозволяють шкідникам псувати коріння.«Комп’ютер у нас стежить майже за всім, а я лише коригую його налаштування, – розповідає агроном Ольга Данчак. – Ми вирощуємо салат за методом сухої гідропоніки: замість ґрунту маємо торф’яний субстрат.

Я стежу, чи рослина доросла до пересадки, чи не впав рівень кислотності та мікроелементів у воді».Двоє жінок дбайливо витягають маленькі саджанці салату й переносять їх у більші пінопластові форми. Одна з двадцяти п’яти співробітниць підприємства, пані Леся, працює тут лише кілька місяців. Сьогодні о сьомій ранку вона отримала завдання пересаджувати рослини. Завтра може опинитись на іншій позиції – саджати насіння, обрізати вже стиглі кущики або фасувати їх в упаковку.«Робота не важка.

Звісно, весь день на ногах, але тут тепло і гарно. Як дивишся на ці кольори, то настрій одразу стає кращим», – каже жінка, переставляючи чергову партію салату на візок.Коли 2012 Майкл Хондерс приїхав в Україну, підприємець Сергій Ленчук, який тепер очолює «Галіція Ґрінері», пояснив йому специфіку роботи в нашій країні: великий ринок, багато бюрократії.   Нідерландець каже, що дешевизна виробництва в пострадянських країнах – міф. Усе обладнання довелося закуповувати в Нідерландах, а витрати, наприклад, на електрику є непередбачуваними – тарифи змінюються майже щомісяця.«Ми нещодавно відкрили тут ще одну теплицю, але вона себе ще не окупила, – розповідає Майкл, показуючи на просторий павільйон, повний зелені. – Думаю, влада має робити умови ведення бізнесу більш привабливими для інвесторів.

Має бути важливим не те, скільки я маю друзів, а те, як добре я роблю свою справу». Порівнюючи свій   бізнес в Україні, Казахстані та Грузії, він каже, що тут працювати найважче. Тамтешні закони вже кілька років тому полегшили життя іноземним інвесторам, а ринок так само потребує місцевого виробника овочів.Найбільша теплиця компанії – у Грузії. Клімат там м’якший, тому в теплиці використовують лампи, що не дають тепла, а вночі – різнокольорову підсвітку.   Одначе український ринок, за оцінкою Хондерса, найбільш перспективний із трьох.«Ми з колегами розвиваємо проекти там, де немає власного виробника зелені, – пояснює Майкл.

– Наприклад, Україна взимку імпортує з Іспанії 80% овочів. Споживачеві вигідніше купувати свіжу продукцію в нас, а не ту, яка йшла до них кілька днів. Та й корисніше».Під час референдуму в Нідерландах, де вирішувалась доля асоціації України з ЄС, до «Галіція Ґрінері» вчащали українські та іноземні журналісти. Майкл каже, що про Україну в Нідерландах мало знають, і більшість тих, хто голосував, навіть не знайдуть її на мапі.Директорка департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації Наталія Хмиз каже, що фермерських господарств і виробництв з іноземними інвестиціями в регіоні вже чимало.

Наприклад, данські фермери тримають господарство з сімдесятьма тисячами свиней. Особливість Львівщини полягає в невеликих ділянках землі, тож, якщо схід і центр України засіяний пшеницею й соняшником, на заході краще розвиваються фруктові сади, овочеві та молочні ферми.У теплиці «Галіція Ґрінері» поруч із салатом виросли помідори заввишки з людський зріст. У сприятливому кліматі вони переростають свій звичний розмір і стають схожими на дерева. Поки що це експеримент.

«Якщо подивитесь нагору, побачите під стелею заготовки для каркаса майбутніх теплиць, – говорить Майкл. – Якщо все буде добре, ми будемо розширюватись. Охопимо територію в п’ять гектарів і, сподіваюся, зможемо зайнятись іще огірками та помідорами». Втім, за його словами, для нових капіталовкладень необхідна стабільність в економіці.Джерело.